Взято з Вип. 113, Ч. 1, 2023
Сторінки 115 -121
Отримано 04.11.2022
Доопрацьовано 28.02.2023
Прийнято 26.03.2023
Взято з Вип. 113, Ч. 1, 2023
Сторінки 115 -121
Анотація
В статті визначено проблеми розвитку транспортної інфраструктури України, її недостатність та неврахування євроінтеграційіних процесів і військової агресії. Підкреслено необхідність принципової переорієнтації і переформатування Генеральної схеми планування території України та її конкретизації на рівень областей, районів і громад з урахуванням новітніх геополітичних умов і євроінтеграційних процесів та підвищення стійкості критичної інфраструктури. Визначено правові підходи щодо вдосконалення умов відведення земельних ділянок під об’єкти транспортної інфраструктури. Запропоновано зміни і доповнення до чинного законодавства щодо особливостей відведення земель під об’єкти транспортної інфраструктури. Запропоновано внести до повноважень Кабінету Міністрів України надання дозволів Службам автомобільних доріг на розроблення проектів землеустрою на відведення земельних ділянок не тільки із земель державної власності, а і комунальної та приватної. Виявлено необхідність дати визначення охоронної зони автомобільної дороги та визначити її розміри в залежності від категорії та/або значення дороги загального користування, обмежити види діяльності та можливе використання земельних ділянок, які потраплять в межи зазначених охоронних зон, незалежно від права власності, передбачити механізм дій для вже наявних об’єктів в межах охоронних зон. У Земельному кодексі запропоновано: вилучити із земельного законодавства право постійного користування і замінити на право державної або комунальної власності як повноцінної економічної категорії; розширити повноваження Кабінету міністрів України щодо міни земель з мотивів суспільної необхідності як земель транспорту на державні землі не залежно від форми власності і категорії; розширити сервітутні обмеження щодо земель в полосі перспективного відведення для земель транспорту: заборонити приватизацію, зміну цільового призначення та іншу забудову; передбачити для земель транспорту виключно міну земельних ділянок на рівноцінні із земель державної та комунальної власності, з метою ліквідації корупційних складових в питаннях відведення земель для будівництва доріг, організації транспортних коридорів та розвитку транспорту
Ключові слова:
євроінтеграція, транспортна інфраструктура, відведення земель, правові норми, землеустрій